!!!ПОПЕРЕДЖЕННЯ:я не дуже вмію переказувати ..:)
 Жив був якийсь чолов"яга і був у нього син,який всіх ображав,зі всіма сварився,брехав(правда, незавжди навмисне,але..?!) Одного прикрасного дня тато подарував йому мішок цв"яхів.Син був дуже здивований такому подарунку і неміг збагнути навіщо йому це...Батько йому пояснив,що кожного наступного разу,коли він буде ображати когось(і т.д.),то має забивати один цв"ях в дерев'яну стіну і замислюватись над своїм вчинком...(бувало так,що в день він забивав десятки..)
Минав час і син,з кожним днем забивав все менше і менше цв"яхів,аж до того моменту,коли підстав для цього не стало(тобто він став чемним :) )
підійшовши до тата він сказав:"Я виправився,я усвідомив свої помилки і перестав забивати цв"яхи"
Натомість,батько сказав"тепер,за кожну хорошу справу,витягай їх"син здивувався,але так і робив.
бла бла бла....:)
...Стіна стала без цв"яхів...
"Так от,бачиш сину,ти виправився,стіна стала,майже такою,якою й була:-сказав батько і додав:-але,що тепер робити з тими дірками,які залишились і ніколи не заростуть...???"
                       чому люди роблять боляче один одному,не замислюючись про наслідки?   
                     і чому,незважаючи на вибачення,залишаєтся осад і біль....?

Дожилась,сама собі квіти купую...